Шість років моя громадська робота була видима лише у протоколах сесій, звітах і коротких новинах. Це зручно для звітності, але абсолютно не передає того, чому і як приймаються рішення.

Навіщо це мені

Блог — це спроба показати зворотний бік роботи: сумніви перед голосуванням, прорахунки, які не вдалося виправити, розмови, які змінили мою думку. Без глянцю і без прикрас.

• Прозорість. Кожне важливе рішення я пояснюватиму тут простими словами.
• Зворотний зв’язок. Коментарі та листи — джерело ідей, які потрапляють прямо в порядок денний.
• Пам’ять. Через рік буде видно: що обіцяли, що зробили, що не вийшло — і чому.

Навіщо це вам

Якщо ви живете в Глобиному або вам не байдужа ця громада — тут буде максимум контексту про те, що відбувається з містом. Без посередників і без «офіційної мови».

Зміни починаються не з кабінетів, а з розмов на лавочці.

Підписуйтеся на розсилку внизу сторінки — раз на місяць надсилатиму дайджест змін.

За останній рік я провів понад триста розмов із мешканцями — на лавочках, у чергах, на громадських слуханнях. Я помітив: люди, які встигають більше і вигорають менше, роблять ранки дуже схоже.

П’ять звичок, що повторюються

1. Ні телефону перші 30 хвилин. Новини і чати можуть почекати — це не ваша робота о 6:30.
2. Один аркуш паперу. Три справи дня, не більше. Решта — бонус.
3. Рух до сніданку. Хоча б десять хвилин пішки — ідеї приходять саме тоді.
4. Одна жива розмова. Кожного ранку — коротке спілкування: із сусідом, колегою, продавцем.
5. Вікно, а не стіна. Хоч один погляд на небо, дерева, річку — місто, за яке ми боремося, варто бачити щодня.

Це не магія і не продуктивність заради продуктивності. Це спосіб залишатися людиною, яка чує інших людей.

Раз на місяць я публікуватиму коротку мапу змін: що вдалося, що зависло, де потрібна ваша допомога. Це не звіт «для галочки» — це робочий документ.

Жовтень: що зроблено

• Підготовлено проєкт благоустрою набережної Сухого Омельничка — документи передано на погодження.
• Проведено 42 зустрічі з мешканцями — усе, що ви казали, зафіксовано у загальному списку ідей.
• Домовилися з громадською організацією про спільний суботник на березі.

Що залежить від вас

Мапа змін працює лише тоді, коли в ній є ваші пункти. Пишіть у коментарях або на пошту: яке місце в місті болить найбільше?

Місто — це не адміністрація. Місто — це ми.

Мене часто питають: навіщо вам це? Ситуація, коли людина з інженерною освітою йде в мери малого міста, виглядає дивно. Тому розкажу чесно.

Не для галочки

Я не вирішив «зайнятися політикою». Я просто втомився скаржитися. Ремонт, який роблять «щоб було», парк, який заростає, школа без простору для дітей — все це можна виправити, якщо займатися системно.

Чого я боюся

Найбільше — не програти вибори, а виправдати чужі очікування шаблонами. Тому обіцяю одне: жодного рішення без пояснення. Кожне велике рішення отримає пост на цьому блозі — з аргументами «за» і «проти».

Який ризик

Ризик один: не встигнути. Місто потребує змін швидше, ніж встигає бюрократія. Але саме тому потрібні люди, які не зупиняються після першої відмови.

Приходьте на зустрічі — графік завжди є в телеграм-каналі. Поговоримо.

Відповідь на це питання мають дати самі глобинці. Для цього потрібно створити ефективний майданчик для налагодження комунікації громада-влада.

Діюча стратегія розвитку Глобинської ОТГ має зазнати значної ревізії, і не декларативно, а всебічно і детально відповідати прагненням глобинців.

Аналізуючи коментарі користувачів фейсбук-спільноти МОЄ МІСТО, можна припустити що головні проблеми, які хвилюють містян такі:

• екологічна ситуація (сміття, стан річки Сухий Омельник, чистота повітря, утримання зелених насаджень та газонів в належному стані, боротьба з амброзією і т.д.);
• прозорість влади (недовіра до влади, не відповідність дій влади з прагненнями громади, підозри в корупційних діях, звинувачення в розкраданні коштів громади та інших протиправних діях, і т.д.);
• розвиток інфраструктури міста (влаштування асфальтобетонного покриття доріг – частина доріг міста його не мають, ремонт доріг, влаштування освітлення, робота громадського транспорту, якість послуг наданих КП “Глобинське”, стан водопровідної мережі міста і т.д.).

Саме своє бачення вирішення питань розвитку інфраструктури я й хотів би викласти в цьому розділі.

Останні роки при використанні водних ресурсів не приділяється увага їх належному стану. Тому велика кількість річок центральної України втрачають свої природні якості та потребують негайного відновлення.

На початку березня Державне агентство водних ресурсів констатувало , що річки і водоймища в Україні сильно обміліли . Причиною цього назвали аномальну осінь і зиму 2019-2020 рр.

У відомстві попередили, що вперше за 120 років країна опинилася в ситуації, коли гідрометеорологічні умови можуть спричинити обмеження у використанні води, а маловоддя – привести до пересихання малих водотоків .

Деградація малих річок проявляється перш за все в замулюванні, забрудненні та виснаженості. Кожен з цих факторів негативно впливає на процеси обміну речовин між гідробіонітами (організмами, що живуть у воді)  і середовищем водойми. Коли відбувається процес метаболізму в воді, це забруднює  водне середовища, та різко знижує кількість корисної біопродуктивності (біомаси) водної екосистеми. Бактеріологічне, хімічне, теплове забруднення Сухого Омельничка перевищує асиміляційну здатність (максимально можливу кількість токсинів).  Стану Сухого Омельничка, за виключенням будівництва очисних споруд Авіамістечка, взагалі не приділяється ніякої уваги з боку місцевої влади. 

Але,  на державному рівні постійно  вдосконалювалася система управління і контролю за використанням, та охороною малих річок. В 2020 році посилились вимоги до норм  санітарно-екологічного стоку на малих річках, а також нормативи гранично-допустимих скидів стічних вод та вимоги до ефективності очисних споруд.

По при впровадження правил, норм, все ще здійснюється нераціональна господарська діяльність, що шкодить водоймам не лише Глобине, а й всієї України.

Через внесення добрив, отрутохімікатів у грунт, неправильне  їх зберігання, забруднення та забудову територій  об’єктами господарсько-виробничого господарства, твердий поверхневий стік містить безліч забруднюючих речовин, які потім надходять у водне середовище. 

Головні проблеми Сухого Омельничка:

невеликі об’єми стоку;

велике надходження  біогенних елементів ( азот, фосфор і тд.) 

не висока межа процесу самоочищення річки;

істотна залежність від стану самої водозабірної території. 

У зв’язку цим екосистема річки характеризується підвищеною чутливістю до антропогенного впливу людини. Перевищення меж допустимого впливу на водойму, веде до зниження і втрати природно-антропогенних, а в подальшому до згасання природних функцій річки.

Як всім відомо, централізована каналізаційна мережа залишається мрією глобинців, люди використовують вигрібні ями. Але використання вигрібних ям,  призводить до руйнації грунтів. Фермерські угіддя постійно використовують азото-фосфорні сполуки, як мінеральне добриво, яке змивається дощами з полів та потрапляє до поверхневих вод. Значна частина сільського населення споживає воду з власних колодязів та індивідуальних свердловин без очищення.

В чому небезпека миючих засобів для людини і водойм? 

Синтетичні миючі засоби, які  світова наука відносить до небезпечних хімічних речовин для здоров’я людини і довкілля, негативно впливають  на водойми, і Сухий Омельничок не являється виключенням.  

Фосфати – це одні з основних компонентів у складі миючих засобів, які негативно впливають на навколишнє середовище. 

Фосфатні речовини, ще є у більшості миючих засобів, входять в третій та четвертий клас небезпеки, скупчуються на клітинних мембранах печінки та порушують найважливіші біохімічні процеси, в тому числі пригнічують репродуктивну активність людини. Особливо сильно впливають на мозок, імунну систему, нирки, шлунково-кишковий тракт. Також фосфати підсилюють дії ПАР, сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Пральний порошок, що містить фосфати, в холодній воді практично не виполіскується, аби виполіскувати ці речовини у гарячій воді, потрібно більше часу.

Велика частина синтетичних миючих засобів містить триполіфосфат натрію, його вміст у пральному порошку коливається від 15 до 40%. Головна здатність триполіфосфату це вільно проходити через найсучасніші очисні споруди та, накопичуватися у воді, діяти як добриво для ціанобактерій. Лише один грам стимулює утворення приблизно 5…10 кілограм водоростей у водоймищі. Ці водорості погіршують питні якості води, надають їй різні запахи та присмаки. Сполуки фосфору в миючих засобах, здатні накопичуватися в водоймах, викликають  загибель водних організмів. Це ускладнює процес очищення води. Коли в водозабірних зонах водойми відбувається відмирання клітин синьо-зелених водоростей,  вода набуває неприємного запаху, але головне –  в воду потрапляють небезпечні токсини, які викликають захворювання та загибель всього живого в водоймі. Ці токсини дуже стійкі в навколишньому середовищі, не руйнуються при високій температурі, при обробці води хлором, та навіть при сильному підкисленні. В останні роки виявлено, що ціанобактерії виділяють високомолекулярні речовини, які були названі ДВ-молекулами ДВ-молекули руйнують імунну систему людини, викликаючи захворювання, подібні СНІДу, порушують згортання крові.

В останні роки зменшилася водність Сухого Омельничка, він міліє, замулюється, заростає водяною рослинністю. Це ставить під питання існування Сухого Омельничка як повноцінної гідроекосистеми.

За останні роки Сухий Омельничок в літню пору зеленіє все більше.  Це не просто неестетично, це свідчить про  порушення екологічного циклу та значного погіршення якості води. 

Синьо-зелена водорость може з’являтися у вигляді піни, накипу, як на поверхні, так і  трохи нижче поверхні води, має різні кольори в залежності від її пігментів. Коли ціанобактерія розквітає, в прісноводних озерах і річках можуть з’являтися яскраво – зелені смуги, які виглядають як плаваюча фарба, а також червоні припливи.

Раніше в якості основних методів боротьби з цвітінням водойм застосовували:

1. насичення  води киснем;
2. обробка води альгицидними хімічними препаратами;
3. збір водоростей насосом, з подальшою подачею їх на сільськогосподарські поля, або в лісосмуги;
4.  збір покриву водойми за допомогою нафто-збірних механізмів.

Поступова загибель водойм – глобальна світова проблема

Аналіз води на вміст токсинів синьо-зелених водоростей у водоймах є складним та трудомістким процесом, тому ВООЗ рекомендувала не використовувати водойми, як джерело питного водопостачання, якщо в них міститься більше 100 млн. клітин синьо-зелених водоростей на 1 літр води, а також купатися в такій воді.

Як вирішити проблему забруднення водойм?

Один із шляхів вирішення проблеми цвітіння водойм  – застосування цеолітів. 

Цеоліт – аж ніяк не “останнє слово” в технології виробництва миючих засобів: їх промислове застосування почалося 30 років тому. 

Прання порошком на основі цеолітів відрізняється від звичайного, та 90% забруднень зникає після замочування одягу в холодній воді. Мінусом цеолітних пральних порошків залишається ціна: їх собівартість вище приблизно на 20%. 

Другий шлях  – повна заборона виробництва миючих засобів в законодавстві  України. Від небезпечних добавок сьогодні відмовилися Австрія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Норвегія. Деякі країни вже на “півдорозі”: на ринку Бельгії безфосфатних порошків сьогодні 80%, у Данії – 54%, Фінляндії та Швеції – 40%, Греції та Португалії – 15%. Великобританія, Іспанія та Франція пішли іншим шляхом: обмежили вміст фосфатів у порошках до 12%. 

Однак платити за безпеку потрібно в будь-якому випадку – якщо не відмовою від фосфатної хімії, так підвищенням тарифів на водовідведення. Комунальним підприємствам доведеться радикально модернізувати системи очищення стоків, а це обійдеться набагато дорожче. 

Та це шляхи глобальні й запровадження їх розтягнеться на десятиріччя…

Третій шлях вирішення –  зменшення та поступова  повна ліквідація скидів неочищених стоків всіх джерел забруднення, ефективне користування водою.

Те, що вода забруднена, видно неозброєним оком. Достатньо просто глянути на річку в районі Глобинського маслосирзаводу. Глобинці мало вірять запевненням керівництва ГК “Глобино”, і на мою думку – мають на це всі підстави.

Четвертий шлях – створення ефективної системи контролю якості водойм, та сучасної системи моніторингу водних об’єктів,  забезпечення доступу до інформації щодо якості води та санітарного стану водних об’єктів, залучення громадськості та місцевої і обласної влади до комплексної інформаційної кампанії, що буде розкривати проблему і правила належного користування водою у господарстві. 

Саме два останні шляхи мають допомогти нам врятувати Сухий Омельничок. Та найбільше зло, яке можна і потрібно зупинити вже зараз – водозабір з Сухого Омельника в період засухи, що практично вбиває річку.

Система місцевого самоврядування в Україні являє собою побудовану на нормах закону цілісну, структурно і функціонально впорядковану сукупність суб’єктів, в процесі функціонування і взаємодії яких реалізуються принципи місцевого самоврядування.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» його систему складають:

1. Органи місцевого самоврядування;
2. Форми безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад:

• місцеві референдуми (ст. 7),
• загальні збори громадян (ст. 8),
• місцеві ініціативи (ст. 9),
• громадські слухання (ст. 13),
• інші форми прямого народовладдя, які можуть бути передбачені статутами територіальних громад;

3. Органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні та ін.).

Громадські слухання — це офіційне засідання міської (селищної, сільської, районної) ради, органу місцевої влади чи місцевого самоврядування, на якому депутати та посадові особи знайомляться з думками, враженнями, зауваженнями та пропозиціями мешканців міста (села, селища, району) з проблеми чи заходу, які орган влади збирається реалізувати.

Учасниками громадських слухань можуть бути:

• працівники відповідних служб (можливо, і ті, які сьогодні вже не працюють, але мають великий досвід та авторитет), які є фахівцями з питань будівництва, благоустрою, торгівлі тощо, тобто з питань, які виносяться на обговорення;
• представники громадських організацій, місцевих осередків політичних партій;
• представники органів самоорганізації населення, адже вони постійно контактують безпосередньо з мешканцями і найкраще знають їхні потреби та настрої;
• представники засобів масової інформації;
• інші зацікавлені категорії населення міста.

Особливості громадських слухань:

• Кожен може взяти участь у громадських слуханнях — як фізична особа, так і представник тієї чи іншої організації.
• На відміну від усіх інших форм громадської участі, громадські слухання проводяться безпосередньо перед тим, як влада приймає те чи інше рішення.
• Усе, що відбувається на громадських слуханнях, повинно бути записане та опрацьоване.
• Територіальна громада наділена правом на контроль.

Одним із важливих елементів такого контролю є громадські слухання, гарантовані статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до статті громадські слухання мають форму зустрічей громади (виборців) з депутатами місцевої ради та окремими посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

• Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
• Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
• Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

Територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, ставити питання та вносити пропозиції щодо вирішення проблем місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Основною метою громадських слухань є отримання зворотнього зв’язку від громади, залучення громадян до вирішення проблем і реалізації рішень.

Таким чином, можна зробити висновок, що громадські слухання — форма безпосередньої участі членів територіальної громади, посадових осіб ОМС у спільному обговоренні та прийнятті рішень з найбільш важливих питань місцевого значення.

Це свого роду один із механізмів узгодження інтересів різноманітних груп, що проявляють зацікавленість у розв’язанні тієї чи іншої проблеми, яка становить суспільний інтерес.

Закон надає право членам територіальної громади під час слухань заслуховувати звіти депутатів відповідних рад про їхню роботу в цілому або стосовно їхньої участі у вирішенні якогось конкретного питання, а також порушувати проблеми та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Предметом громадських слухань відповідно до законів є «питання місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування».

Пропозиції, що вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розглядові органами місцевого самоврядування.

Ініціювати громадські слухання можуть суб’єкти, визначені Положенням «Про громадські слухання» (проект положення можна завантажити в кінці статті), яке має затвердити своїм рішенням новообрана міська рада. Предметом слухань можуть бути найрізноманітніші питання, які турбують громаду, як-от: місцеві податки і збори, тарифи на житлово-комунальні послуги, екологічні проблеми, місцевий бюджет, програми розвитку.

Також згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» на громадські слухання повинні виноситись розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні цієї містобудівної документації без проведення громадських слухань щодо її проектів забороняється.

На громадських слуханнях, по-перше, розглядаються питання, що турбують територіальну громаду міста або більшу її частину, тобто є загальноміськими, а, по-друге, ці питання повинні відноситися до відання міського самоврядування.

До питань загальноміського значення можуть відноситися питання:

• реконструкції центральної частини міста,
• затвердження міського бюджету,
• збільшення тарифів на електроенергію,
• захоронення на території міста відходів промисловості,
• очистка води,
• екологія,
• питання землеустрою тощо.

Приклад: У м. Львові та багатьох інших містах України рішення виконавчих комітетів про затвердження комунальних тарифів були скасовані судами через те, що не пройшли встановленого законом громадського обговорення.

Мета проведення громадських слухань.

• Ознайомлення громадян із планами, тактикою і стратегією керівництва міста з вирішення конкретного питання
• Ознайомлення громади з результатами діяльності міської влади за останній фінансовий рік
• Донесення до органів влади думки громади щодо того чи іншого питання суспільного життя
• Отримання поради від мешканців міста, споживачів послуг, як краще розв’язати існуючу проблему (постачання води, необхідного збільшення тарифів, екологічні проблеми)
• Отримання підтримки громади у лобіюванні її інтересів перед вищими владними структурами (відстоювання вигідного для міста проекту бюджету, і т.п.).
• Забезпечення прозорості дій влади з метою викликати довіру у мешканців до владних структур
• Ознайомитися із думкою громадян стосовно тактики, стратегії управлінням містом правильності прийнятих владою рішень
• Ознайомлення громадян з планами стосовно розвитку міста (села, селища), результатами діяльності (заслуховування звітів керівництва громади).
• Пошук шляхів підвищення прозорості діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування з метою підвищення довіри у мешканців до місцевої влади

Головна особливість громадських слухань полягає в тому, що вони не можуть бути засобом вирішення політичних питань. На відміну від місцевих ініціатив, де місцева влада повинна реагувати на подібну ініціативу прийняттям відповідних рішень, правові наслідки громадських слухань полягають у тому, що рада повинна розглянути на пленарному засіданні висновки й пропозиції слухань, однак прийняття якихось конкретних рішень, по суті, не є обов’язковим.

Особливості підготовчого процесу з організації громадських слухань.

Створення робочої групи

На цьому етапі підготовки до громадських слухань відбувається розподіл обов’язків і повноважень між членами робочої групи, визначаються умови стимулювання виконавців за виконану роботу. Підготовку бажано розпочинати за 30—40 днів до дати, на котру призначені слухання.

За цей час ви повинні з’ясувати:

• як закон регулює проведення таких слухань;
• яких посадових осіб та установи слід про них повідомити;
• яку інформацію повинні містити офіційні повідомлення про проведення слухань тощо.

Щоб провести таку масштабну роботу, звісно, слід сформувати окрему робочу групу. До її складу повинні ввійти насамперед посадові особи, яких безпосередньо стосується питання, яке виноситься на обговорення. Загальне керівництво групою здійснює уповноважена особа від ініціатора слухань. Інші члени робочої групи від зацікавлених сторін виконують роль експертів чи учасників з дорадчою функцією або просто учасників.

Визначення шляхів вирішення проблеми, що виноситься на слухання.

Від правильності розробки шляхів вирішення проблеми, що обговорюється, залежать кінцеві результати всього заходу. Характер шляхів вирішення проблеми залежить від ресурсів, які будуть до цього залучатись. Тому зрозумілою є необхідність найширшого залучення до слухань зацікавлених сторін, яке має сприяти полегшенню мобілізації зазначених ресурсів. Щодо вибору конкретного дня та часу, то досвід підказує, що ранкова та обідня пора перших днів тижня, святкові (державні та релігійні) дні — не найкращий час для проведення подібних заходів. Набагато зручнішим як для мешканців, так і для державних службовців буде післяобідній час у четвер та п’ятницю.

Порада. У ході розробки робочого плану з організації підготовки і проведення слухань слід враховувати, що подібні заходи необхідно проводити у дні, коли у відповідному населеному пункті немає інших привабливих розважальних чи культурно-масових заходів.

Виконання плану заходів  із підготовки громадських слухань.

Визначення зацікавлених сторін: представників від місцевої влади; фахівців із тих чи інших питань, представників партійних і громадських організацій, підприємств, їх асоціацій та інших структур від бізнесу, мешканців міст.

Визначення інформаційних джерел, в яких буде висвітлено заплановані заходи та робота з ними. Визначення інформаційних джерел доцільно проводити в ході розробки медіа-плану громадських слухань з урахуванням прийнятої стратегії роботи зі ЗМІ. Кінцевий перелік інформаційних джерел може бути з’ясовано після визначення заходів, передбачених медіа-планом.

Порада. При пошуку зацікавлених сторін слід враховувати, що конкретне питання, яке передбачається обговорити на громадських слуханнях, цікавить не усіх без винятку, а людей, які або компетентні в даній проблемі, або розв’язання цього питання прямо чи опосередковано для них є важливим і визначальним. Тому успіх заходу значною мірою залежатиме від правильності вибору сторін.

Від бізнесу можуть взяти участь ті представники, які мають до теми слухань або діловий інтерес, або у вирішенні даної суспільної проблеми його представники зацікавлені як громадяни.

Приклад. Владу окрім голови відповідної ради чи виконкому та його заступників також можуть представляти працівники відповідних галузевих підрозділів цих органів (залежно від теми слухань) і завжди — функціональних підрозділів з питань економіки, фінансів, комунального майна тощо.

Повідомлення про проведення громадських слухань для преси повинно включати такий мінімальний інформаційний пакет:

• інформацію про організаторів;
• порядок денний і план проведення (тимчасовий регламент);
• перелік учасників;
• кількість учасників;
• підсумковий документ або проект, прийнятий «за основу»;
• стенограму (за наявності).

Проведення роботи щодо залучення зацікавлених сторін до підготовки і проведення громадських слухань. Насамперед слід зацікавити та залучити на свій бік фахівців з питань, що обговорюватиметься на слуханнях, а також представників громадських організацій, партій тощо.

Спільні консультації з ними, поступове надання їм відповідної інформації мають такі позитивні моменти: запобігання можливості появи серед них негативного ставлення до діяльності організаторів слухань з питань, що пов’язані з предметом їхньої діяльності чи інтересу; залучення «союзників», які активно допомагатимуть в подальшій роботі; попереднє оголошення майбутніх слухань серед вказаної категорії «зацікавлених сторін», їх знайомих, родичів, сусідів; формування позитивної думки про організаторів слухань та роботу, яка проводиться, її необхідність та корисність для усіх мешканців.

Далі необхідно виявити зацікавлені категорії серед населення, щоб підготовчу роботу спрямувати на них, а не розпорошувати зусилля та кошти на залучення широкого загалу. Для цього можна організувати роботу у фокус-групах та інші неформальні форми співпраці. Чітке виконання цих необхідних заходів допоможе уникнути якщо не всіх, то переважної більшості можливих труднощів.

Заходи з інформування громадськості  щодо проведення громадських слухань (або реалізація медіа-плану).

В медіа-плані повинно бути передбачено не тільки те, в який спосіб громадяни дізнаються про проведення громадських слухань, але й заходи, що забезпечать високу вірогідність їхньої участі.

Громадяни повинні отримати чітку інформацію про те, «де», «коли», «о котрій годині» і «з якого питання» планується провести громадські слухання, яка роль кожного учасника у них і який результат очікується. Як вже зазначалось, до цього процесу бажано залучити фахівців, які б могли допомогти спланувати чи провести інформаційну акцію.

Для належного інформаційного забезпечення можуть бути використані наступні можливості:

• надсилання прес-релізів до відібраних засобів масової інформації, поточне інформування редакцій цих ЗМІ про важливі зустрічі, круглі столи та самі слухання;
• прямі контакти з кореспондентами, редакторами різних засобів масової інформації;
• у випадку участі в роботі слухання офіційних осіб буде забезпечено і офіційне висвітлення перебігу цього заходу друкованою пресою, радіостанціями, місцевим телебаченням, інтернет-ЗМІ.
• не менше як за чотири тижні до проведення слухань в людних місцях (поблизу торгових центрів, зупинок громадського транспорту, на майданах, центральних вулицях, поблизу поштових відділень тощо) слід розташувати рекламно-інформаційні щити з інформацією про слухання.

Отже, приблизно за місяць до проведення слухання серед громадськості повинно бути створено достатнє інформаційне поле про майбутній захід. Окрім того, у всіх інформаційних джерелах необхідно подавати контактні телефони організаторів для можливості налагодження прямих контактів, діалогу із зацікавленими мешканцями, які можуть виявити бажання отримати додаткову інформацію про захід, який ви плануєте провести.

Розробка тимчасового регламенту та сценарію проведення громадського слухання.

Перед початком ведучий повинен оголосити правила проведення слухань. На ньому лежить відповідальність неупередженого дотримання правил і основної теми обговорень. Усі доповіді, питання, відповіді, будь-які інші виступи відбуваються тільки з його дозволу. Ведучий має право коментувати виступ учасника слухань лише з метою його уточнення.

Форма обговорення проблеми Перед розробкою сценарію плану проведення громадського слухання організаторам (робочій групі) треба визначитись із формою обговорення проблеми.

Робота з експертами, збір та обробка пропозицій від громадян та інших зацікавлених сторін.

Робота експертів складається з двох напрямів діяльності.

Перший являє собою підготовку виступів, зокрема збір, осмислення та опрацювання матеріалів і аргументів, присвячених темі та проблематиці громадських слухань.

Інший напрям пов’язаний безпосередньо з виступами експертів під час слухань. Психологічно люди довіряють більше «немісцевим» експертам, тому бажано запросити доповідачів-фахівців навіть з інших міст.

Втілення у життя результатів громадських слухань.

Група організаторів слухань обов’язково повинна провести зустріч за результатами заходу. Темою обговорення на такій зустрічі може бути аналіз виступів, активність громадян, результативність заходу, недоліки у підготовці. На зустрічі необхідно зосередитися на питанні, яким чином результати слухань потрібно втілювати у життя.