Останні роки при використанні водних ресурсів не приділяється увага їх належному стану. Тому велика кількість річок центральної України втрачають свої природні якості та потребують негайного відновлення.
На початку березня Державне агентство водних ресурсів констатувало , що річки і водоймища в Україні сильно обміліли . Причиною цього назвали аномальну осінь і зиму 2019-2020 рр.
У відомстві попередили, що вперше за 120 років країна опинилася в ситуації, коли гідрометеорологічні умови можуть спричинити обмеження у використанні води, а маловоддя – привести до пересихання малих водотоків .
Деградація малих річок проявляється перш за все в замулюванні, забрудненні та виснаженості. Кожен з цих факторів негативно впливає на процеси обміну речовин між гідробіонітами (організмами, що живуть у воді) і середовищем водойми. Коли відбувається процес метаболізму в воді, це забруднює водне середовища, та різко знижує кількість корисної біопродуктивності (біомаси) водної екосистеми. Бактеріологічне, хімічне, теплове забруднення Сухого Омельничка перевищує асиміляційну здатність (максимально можливу кількість токсинів). Стану Сухого Омельничка, за виключенням будівництва очисних споруд Авіамістечка, взагалі не приділяється ніякої уваги з боку місцевої влади.
Але, на державному рівні постійно вдосконалювалася система управління і контролю за використанням, та охороною малих річок. В 2020 році посилились вимоги до норм санітарно-екологічного стоку на малих річках, а також нормативи гранично-допустимих скидів стічних вод та вимоги до ефективності очисних споруд.
По при впровадження правил, норм, все ще здійснюється нераціональна господарська діяльність, що шкодить водоймам не лише Глобине, а й всієї України.
Через внесення добрив, отрутохімікатів у грунт, неправильне їх зберігання, забруднення та забудову територій об’єктами господарсько-виробничого господарства, твердий поверхневий стік містить безліч забруднюючих речовин, які потім надходять у водне середовище.
Головні проблеми Сухого Омельничка:
невеликі об’єми стоку;
велике надходження біогенних елементів ( азот, фосфор і тд.)
не висока межа процесу самоочищення річки;
істотна залежність від стану самої водозабірної території.
У зв’язку цим екосистема річки характеризується підвищеною чутливістю до антропогенного впливу людини. Перевищення меж допустимого впливу на водойму, веде до зниження і втрати природно-антропогенних, а в подальшому до згасання природних функцій річки.
Як всім відомо, централізована каналізаційна мережа залишається мрією глобинців, люди використовують вигрібні ями. Але використання вигрібних ям, призводить до руйнації грунтів. Фермерські угіддя постійно використовують азото-фосфорні сполуки, як мінеральне добриво, яке змивається дощами з полів та потрапляє до поверхневих вод. Значна частина сільського населення споживає воду з власних колодязів та індивідуальних свердловин без очищення.
В чому небезпека миючих засобів для людини і водойм?
Синтетичні миючі засоби, які світова наука відносить до небезпечних хімічних речовин для здоров’я людини і довкілля, негативно впливають на водойми, і Сухий Омельничок не являється виключенням.
Фосфати – це одні з основних компонентів у складі миючих засобів, які негативно впливають на навколишнє середовище.
Фосфатні речовини, ще є у більшості миючих засобів, входять в третій та четвертий клас небезпеки, скупчуються на клітинних мембранах печінки та порушують найважливіші біохімічні процеси, в тому числі пригнічують репродуктивну активність людини. Особливо сильно впливають на мозок, імунну систему, нирки, шлунково-кишковий тракт. Також фосфати підсилюють дії ПАР, сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Пральний порошок, що містить фосфати, в холодній воді практично не виполіскується, аби виполіскувати ці речовини у гарячій воді, потрібно більше часу.
Велика частина синтетичних миючих засобів містить триполіфосфат натрію, його вміст у пральному порошку коливається від 15 до 40%. Головна здатність триполіфосфату це вільно проходити через найсучасніші очисні споруди та, накопичуватися у воді, діяти як добриво для ціанобактерій. Лише один грам стимулює утворення приблизно 5…10 кілограм водоростей у водоймищі. Ці водорості погіршують питні якості води, надають їй різні запахи та присмаки. Сполуки фосфору в миючих засобах, здатні накопичуватися в водоймах, викликають загибель водних організмів. Це ускладнює процес очищення води. Коли в водозабірних зонах водойми відбувається відмирання клітин синьо-зелених водоростей, вода набуває неприємного запаху, але головне – в воду потрапляють небезпечні токсини, які викликають захворювання та загибель всього живого в водоймі. Ці токсини дуже стійкі в навколишньому середовищі, не руйнуються при високій температурі, при обробці води хлором, та навіть при сильному підкисленні. В останні роки виявлено, що ціанобактерії виділяють високомолекулярні речовини, які були названі ДВ-молекулами ДВ-молекули руйнують імунну систему людини, викликаючи захворювання, подібні СНІДу, порушують згортання крові.
Ціанобактерії у річці
В останні роки зменшилася водність Сухого Омельничка, він міліє, замулюється, заростає водяною рослинністю. Це ставить під питання існування Сухого Омельничка як повноцінної гідроекосистеми.
За останні роки Сухий Омельничок в літню пору зеленіє все більше. Це не просто неестетично, це свідчить про порушення екологічного циклу та значного погіршення якості води.
Синьо-зелена водорость може з’являтися у вигляді піни, накипу, як на поверхні, так і трохи нижче поверхні води, має різні кольори в залежності від її пігментів. Коли ціанобактерія розквітає, в прісноводних озерах і річках можуть з’являтися яскраво – зелені смуги, які виглядають як плаваюча фарба, а також червоні припливи.
Раніше в якості основних методів боротьби з цвітінням водойм застосовували:
- насичення води киснем;
- обробка води альгицидними хімічними препаратами;
- збір водоростей насосом, з подальшою подачею їх на сільськогосподарські поля, або в лісосмуги;
- збір покриву водойми за допомогою нафто-збірних механізмів.
Поступова загибель водойм – глобальна світова проблема
Аналіз води на вміст токсинів синьо-зелених водоростей у водоймах є складним та трудомістким процесом, тому ВООЗ рекомендувала не використовувати водойми, як джерело питного водопостачання, якщо в них міститься більше 100 млн. клітин синьо-зелених водоростей на 1 літр води, а також купатися в такій воді.
Як вирішити проблему забруднення водойм?
Один із шляхів вирішення проблеми цвітіння водойм – застосування цеолітів.
Цеоліт – аж ніяк не “останнє слово” в технології виробництва миючих засобів: їх промислове застосування почалося 30 років тому.
Прання порошком на основі цеолітів відрізняється від звичайного, та 90% забруднень зникає після замочування одягу в холодній воді. Мінусом цеолітних пральних порошків залишається ціна: їх собівартість вище приблизно на 20%.
Другий шлях – повна заборона виробництва миючих засобів в законодавстві України. Від небезпечних добавок сьогодні відмовилися Австрія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Норвегія. Деякі країни вже на “півдорозі”: на ринку Бельгії безфосфатних порошків сьогодні 80%, у Данії – 54%, Фінляндії та Швеції – 40%, Греції та Португалії – 15%. Великобританія, Іспанія та Франція пішли іншим шляхом: обмежили вміст фосфатів у порошках до 12%.
Однак платити за безпеку потрібно в будь-якому випадку – якщо не відмовою від фосфатної хімії, так підвищенням тарифів на водовідведення. Комунальним підприємствам доведеться радикально модернізувати системи очищення стоків, а це обійдеться набагато дорожче.
Та це шляхи глобальні й запровадження їх розтягнеться на десятиріччя…
Третій шлях вирішення – зменшення та поступова повна ліквідація скидів неочищених стоків всіх джерел забруднення, ефективне користування водою.
Те, що вода забруднена, видно неозброєним оком. Достатньо просто глянути на річку в районі Глобинського маслосирзаводу. Глобинці мало вірять запевненням керівництва ГК “Глобино”, і на мою думку – мають на це всі підстави.
Четвертий шлях – створення ефективної системи контролю якості водойм, та сучасної системи моніторингу водних об’єктів, забезпечення доступу до інформації щодо якості води та санітарного стану водних об’єктів, залучення громадськості та місцевої і обласної влади до комплексної інформаційної кампанії, що буде розкривати проблему і правила належного користування водою у господарстві.
Саме два останні шляхи мають допомогти нам врятувати Сухий Омельничок. Та найбільше зло, яке можна і потрібно зупинити вже зараз – водозабір з Сухого Омельника в період засухи, що практично вбиває річку.